19 січня відбувся конкурс серед студентів першого курсу “Поезія моєї душі”.
Конкурс пройшов під керівництвом викладача зарубіжної літератури Кореліни Тетяни Михайлівни.
За результатами визначені переможці:

1 місце – Рибачок Дар’ я (111 група)
2 місце – Скришевський Владислав (191 група), Угнівенко Діана (111 група),
Матеуш Данііл (131 група)
3 місце – Демидова Ірина (191 група), Калашніков Денис (151 група), Єгошин Констянтин (191 група)

Також хочемо представити роботи переможців:

 

Пам’яті героя України— Олексія Горая 

В соборі його відспівали 

Молитва до неба знялась,   

В жалобі всі друзі стояли

Сльозами скорбота лилась.   

Горай Олексій, просто Льоша,

Лежав у закритій у труні

Був хлопець відважний, хороший

Мав «Змій» позивний на війні. 

Пішов на війну з «Миротворцем»

Попав в Іловайський котел,

В бою проявив він геройство

Від вражої кулі помер. 

Стояв на Майдані зимою

За правду, за волю стояв

Вернувся живим із двобою, 

Але на Донбасі він впав. 

Стояли в Михайлівським люди, 

Приїхав комбат Тетерук—

І линула прввда усюди, 

І линув солдатський салют.   

За сином рідня вся ридала—

Такого як він вже нема.

Матуся від горя кричала—

Забрала синочка війна.   

Такий ві цей Син України

На смерть, що за неї пішов,

Шанує народ його нині,

Він славу посмертно знайшов. 

В раю вже спочиває, 

Та пам’ять про нього жива

Хоч Льоші— Героя немає

Та вічні його все діла.   

Рибачок Дар’я, 111 група

***

В житті буває часто так, 

Що є багач, і є бідняк,

Але життя серйозна річ,

То не машина і не піч, 

Яку полагодити можна, 

Ну… скажем не посипавши ніч. 

Візьмем у приклад багача?

Є в нього все, окрім одного,

Бажання легкої наживи,

А в сердцах ніц нема святого. 

А візьмем просто бідняка, 

Є босі ноги, – но душа,

Життя не баче за проблем,

Але пока про це все Ша. 

Не може бути поряд щастя,

Коли ціни його не знаєш, 

І май Ти безліч тих грошей, 

Його не купиш, не впіймаєш. 

Давайте знову все з початку, 

Ну хто ж багатий, хто бідняк?

Багатий той – хто серце має,

І в голові думки хороші, 

А бідний той – хто це усе, 

Давно уже змінив на гроші. 

А в серці ніц нема святого.

Так хто ж бідняк?! 

Скришевський Владислав, 191 група

***

Ми повільно так падали вниз,

Рахували моменти, хвилини, секунди.

Ти тримав мою руку й казав

“Не бійсь, я ж не подінусь нікуди”. 

Рятуватися часу немає,

А думки, як на зраду, про ліжко і чай.

Ти мені посміхнутись порадив

І пошепки так “не скучай”. 

Та й у цьому і сенсу немає-

Все відходить, минає, тече,

А у мене завалялась помада

І чомусь так розважило це. 

Як прощатись, то бути красивою,

Навіть в дні в цих жахливих падінь.

Я не стану занадто вразливою,

Я свій розпач сховаю у тінь. 

Ми повільно так падали вниз,

Рахували моменти, хвилини, секунди…

Ти був ніжним, таким, як колись,

І яким, на жаль, вже не будеш. 

Угнівенко Діана, 111 група

***

Грустно, больно, не приятно,

Глупо, сложно, но ведь так

Не вернёшь уже обратно

Тот увядший красный мак. 

Нет, не мак который в поле,

Нет, не мак, что в пирогах.

А обычный, красный,легкий.

Под названием душа. 

Как же может он завянуть?

Спросите вы у меня.

Я отвечу вам мгновенно…

В душе тоже есть вода.

Что выходит со слезами 

И приходит в кураже.

Лишь когда нас всех бросают.

Остаётся там на дне. 

Матеуш Данііл, 131 група

***

Для чього ти потрібна страшна, зла війна?

Для чього ти вбиваєш, знищуєш міста?

Навіщо ти прийшла війна?

Навіщо убивати?

Іди страшна, іди шальна

Ми не хочем убивати.

Ми хочемо добра і злагоди і миру.

Страшна і зла іди від нас, іди, війна! 

 Єгошин Констянтин, 191 група

***

Опять три ночи, ты не спишь 

Скажи дитя о чем молчишь 

Что душу тебе так тревожит? 

Неужто ты влюбился друже?!

Или может тебя кто обидел ? 

Услышав тихий шёпот этих слов

Не понимая кто спросил 

А на душе всё те же муки 

Ты так не спишь уж третьи сутки 

Пора подумать о здоровье 

И тут услышал я слова 

Что так застыли на устах 

И вспоминать их страшно мне 

Ведь всё из сказанного правда 

Прости, дружок, что раньше я понять не смог

Поведаю я им от твоих уст слова 

О чем задуматься пора

Вот твой рассказ, я ставлю двоеточие 

Теперь приходит твоя очередь 

Поведаю я вам, что на душе лежит 

Ходил на пары, засыпал 

Мне снилось лето, я мечтал 

Откинув всё помчаться вдаль

Там позабыть свою печаль 

Найти ответы на вопросы 

Понять, что цели не напрасны 

Убить в себе все страхи, боли

Очнуться в руках воли 

Ох, я так мечтал и кто-то мне шептал, что с временем  поймёшь 

А мне 16, мне всё твердят учись, работай 

А я хочу писать стихи, не слушать слухи 

Хочу увидеть мир, понять в чем смысл жизни 

Хочу смотреть на звезды допоздна и слушать пение творца 

Хочу сбежать и в тайне с кем-то сговориться, а может даже и влюбиться 

Хочу остановиться и осознать на миг живу я иль выживаю 

Хочу узнать получше друга 

И не увидеть на лице испуга 

Хочу уехать далеко, и чтобы стало всё легко 

Хочу найти свою свободу, 

И не смотреть там на погоду 

Хочу гулять всю ночь и улыбаться 

Цветами, небом любоваться 

Хочу там встретить человека

Понять, что не напрасно ждал пол века 

Понять, что значит слово плохо 

И наконец услышать как в квартире тихо 

А я хочу понять, что значит быть 

Быть кем-то, кто поможет,  не откажет 

А я так часто стал мечтать, мечтать о том кем хотел стать 

Как жаль, что все мои слова как пепел  вскоре разнесёт тот ветер 

Как жаль, что я не понял раньше 

Что становясь всё старше 

В жизни будет много боли

Но главное ведь, что б чьи-то грели  нас ладони

Значит, не так всё в жизни плохо 

И мы ответим на вопросы 

Которые так ждут своей чреды 

И скоро все мечты там сбудутся 

Мечтай, мой друг, во чтобы то не стало, и я всегда здесь буду рядом 

Я на листе  останусь новом 

И сниться буду я во снах 

Чтоб чаще вспоминал ты о хороших временах.

  Демидова Ірина, 191 група

***

Проснулся с утра,

Открываешь глаза и сидишь 

На кровати с пустой головой 

Так сложно и тяжко к тому же 

За окном стучит дождь проливной.

Собрался, оделся, поел и пошел 

Серо и хмуро идешь в подземелье 

Сливаясь с основной массой 

Тут жизнь не кажется карамелью.   

И вот ты уже взял жетончик в кассе

Прошел турникет и видишь толпу

Серую, мрачную, все куда-то спешат 

Думают о своем, смотрят куда-то,  молчат 

Что обыденность сотворила с  людьми, убрала позитивный настрой

Вопреки всем проблемам, ты душу  людям открой. 

 Калашніков Денис, 151 група

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *